Вітаємо зі святом.

Поезія поклик душі

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Саме такі завдання ставить перед собою літературне об’єднання «Перші проби пера» , що діє при бібліотеці 8 років. Мета його діяльності — розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ віршування. І як результат — обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами. Сьогодні в нашій літературній вітальні ми з вами зробимо подорож у незвичайну країну - країну Поезію проведемо онлай-конференцію між членами нашого поетичного об’єднання. Сьогодні ми знайдемо відповідь на запитання «Чи потрібна нам поезія в житті», адже в повсякденному житті, розмовляючи один з одним, нам і в голову не приходить говорити в риму? Деякі відповіді онлай-конференції: • Давно відомо, як велика сила впливу поезії на почуття людини. Часом чотири рядки талановитого автора можуть замінити сторінку тексту прози. • Звичайно, поезія не може нести в собі такої кількості цифр, фактів, документів, як публіцистика. Однак поетичне слово, здатне проникати в таємниці людської душі, призиває людини мислити образами, не дає нашій душі зачерствіти. • А виразні засоби мови поезії збагачують мовлення людини, допомагають спілкуванню, розширюють кругозір. • Психологи відзначають, що люди, що звертаються до поезії, м'якше, добріше, • емоційніше тих, хто до неї байдужий. • Поезія може навіть відкрити таємниці нашої душі. Сьогодні ми відкриємо віконце в мир поезії. З цих відповідей – роздумів, ми переконалися, що в поезії саме головне - почуття, щиросердечні переживання поета. А поета хвилює все, що відбувається у світі, і він про це пише так, що й ми все це почуваємо, переживаємо, хвилюємося і... робимося краще. Отож, якщо ви остаточно вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед інших, творити добро.

СВІЧА У КАМЯНІЙ ПІТЬМІ

Як добре те, що смерті не боюся я І не питаю, чи тяжкий мій хрест, Що перед вами, судді,не вклонюся... Народе мій до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя.. 9 січня в бібліотеці пройшло засідання покетичного клубу присвячене 75 - річниці з дня народження талановитого поета, перекладача, правозахисника Василя Стуса. учасники цитували великого поета: "...Поет повинен бути людиною. Такою що, повна любові, долає природне почутя зненависті, звільнюється від неї, як от скверни. Поет- це людина.Насамперед, а людина- це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б вирішив не писати, а робив би коло землі..." Поетичне слово Стуса - в кращих своїх проявах- енергійне, гранично виразне попри безперечну ускладненість і рафінованість його словника, сповнені внутрішнього вогню, щомиті готового вибухнути. Ім'я Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоосвідомлення, стало духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише в українському літературному контексті. Тільки тепер, у незалежній Україні, намагаємось віддати нашому геніальноиму поетові належну шану.Та чи зможемо оцінити велич його духу і велич таланту в усій повноті? Чи піднімемося ми до таких вершин ,щоб повністю розкрити його велику душу, його великий талант і любов до України, до свого народу і відданість боротьбі за найвищі ідеали всього людства? Це залежить лише від нас. "Мене ніхїто незможе зупинить, Іду я краєм і гукаю волю. Незабувайте, друзі, ні на мить:Дорога ПРАВДИ - це дорога БОЛЮ"

Щиро вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим

Щиро вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай Ваші серця будуть зігріті любою і теплом, Домівки повняться добром, радістю та Божим благословенням. Нехай новий рік буде щедрим на цікаві плани, нові досягнення Та професійні перемоги. Бажаємо, щоб Різдвяна зоря запалила у Ваших серцях Вогонь віри та любові, надії та оптимізму, Наснаги та невичерпної енергії. З повагою колектив бібліотеки.

"Муза Поезії, вічно молода та юна"

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Саме такі завдання ставить перед собою Клуб «Перші проби пера», що діє при бібліотеці. Мета його діяльності — розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ віршування. І як результат — обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно,

а римованими словами.

Як народжується її величність Поезія в юних серцях? Цього ніхто не знає. Іноді студійці кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді вони пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й юна,  

як наші студійці, це прекрасно, це — подарунок долі.  

Зустріч з Музою
Я відчинила двері
Босій Музі.
Вона стояла
Нишком на порозі.
Здалось мені —
Ми чимось схожі,
Навіть друзі…
Чому ж стоїш ти
Й досі на морозі?
Давно на тебе
Вже чекаю,
Без тебе не живу —
Згораю.
Проходь же,
Музонька, моя.
Без тебе я —
Уже не я.
Я одягну тебе
У гарні шати,
Не прожену тебе
Із хати.
Найкращі страви
Приготую,
У чобітки тебе
Озую.
Ти не залишишся —
Я знаю,
Бо надто кволі
Я крила маю...

Звідки беруть студійці свої образи? Звичайно, з життя. І нехай немає ще життєвого досвіду, але є уміння спостерігати, помічати ніким не помічене. Досить лише поглянути у вікно.

З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і повага до старших, а відтак — відповідальність за долю України. Любов до рідної землі кожен розуміє по-своєму, по-своєму й виповідає це складне, багатогранне почуття.

Мати — як сонце, добре й ласкаве, що зігріває своїм промінням землю, бо все на світі зростає, зігріте її теплом і увагою.

Мати — найдорожча на землі людина, їй ми несемо свої болі і радощі, сумніви і успіхи. І кому ж як не матері студійці вперше показують свої вірші. Учениця читає власну поезію.

Хто причастився до Поезії хоч раз, пам’ятайте, що Муза дуже примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю. Інакше Поезія направити може свою молодшу сестру — Риму.

І тоді на папері з’явиться не поезія, а просто римований вірш.

Мамо, ніжна, добра, мила,
Величавої краси.
Ти зіткала мені крила
З пісні, слова і роси.

Темні ночі недоспала,
Лиш моїм життям живеш,
Мої мрії захищала,
Кращу тебе не знайдеш.

Якщо ви також, вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед інших, творити добро.

Вітаємо з Великодніми святами!

Цей дивний сіт - поезії

Талант писати вірші - дар від Бога. І це чудово усвідомлювати , бо думка без поезії і життя без піднесеного - це пейзаж без неба, серед якого задихаєшся. Саме на передодні Міжнаро́дного дня рі́дної мо́ви відбувається засідання нашого Поетичного клубу, для мене мова - це материнська піснею і молитва над колискою, шепіт гаю, велич неба ,солов'їна пісня і радість кохання. Про красу і багатство української мови можна розповідати дуже багато, бо вона мелодійна і м’яка, дивна і чарівна, милозвучна і лагідна. Багато є чарівних поетичних рядків про мову і сьогодні ми пропонуємо вашій увазі добірку наших віршів:

Чудова ти на цьому світі,

Жива, цілюща, наче джерело,

І неповторна, як весню квіти,

Без тебе України б не було.

Красо моя, моя чудова мово,

З глибин століття я соки твої п'ю,

Щодень щось відкриваю нове,

і радості своєї не таю.

Бо ти  ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
 Тобою можна все сказати.
 Бо найрідніша ти одна!

***

Благословен народ,

Що прагне миру і любові,

Плекає хліб насущний,слово

І прагнен сонячних висот.

Благословен народ, що зміг

Здобути волю свою втішну,

В житті не раз, можливо, й грішний,

Але спокутує свій гріх.

                                                                                    Савків Олеся

Українська мово рідна,

Зелені  гаї,

Тут щодня Щебечуть пісні 

Пташки - солов'ї.

Тут дзвенить нам рідна мова

І дитячий сміх.

Тут цвітуть каштани білі

Не любити все це гріх.

                                                                             Данчук Наталія

Люблю поезію за те,

Що мозок заряджає,

Що є бальзамом для душі,

Коли душа бажає.

Люблю поезію,люблю життя

І намагаюсь зрозуміти:

Люблю за мову барвінкову,

Якої мама вчила.

                             

                                                                            Машталяр М.В.