Щиро вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим

Щиро вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай Ваші серця будуть зігріті любою і теплом, Домівки повняться добром, радістю та Божим благословенням. Нехай новий рік буде щедрим на цікаві плани, нові досягнення Та професійні перемоги. Бажаємо, щоб Різдвяна зоря запалила у Ваших серцях Вогонь віри та любові, надії та оптимізму, Наснаги та невичерпної енергії. З повагою колектив бібліотеки.

"Муза Поезії, вічно молода та юна"

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Саме такі завдання ставить перед собою Клуб «Перші проби пера», що діє при бібліотеці. Мета його діяльності — розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ віршування. І як результат — обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно,

а римованими словами.

Як народжується її величність Поезія в юних серцях? Цього ніхто не знає. Іноді студійці кажуть, що вірш приснився або Муза підкралася так непомітно, що нема на чому записати, тоді вони пишуть на зошитах, навіть на руках або ж запам’ятовують. Як би там не було, але те, що до них приходить прекрасна Муза Поезії, вічно молода й юна,  

як наші студійці, це прекрасно, це — подарунок долі.  

Зустріч з Музою
Я відчинила двері
Босій Музі.
Вона стояла
Нишком на порозі.
Здалось мені —
Ми чимось схожі,
Навіть друзі…
Чому ж стоїш ти
Й досі на морозі?
Давно на тебе
Вже чекаю,
Без тебе не живу —
Згораю.
Проходь же,
Музонька, моя.
Без тебе я —
Уже не я.
Я одягну тебе
У гарні шати,
Не прожену тебе
Із хати.
Найкращі страви
Приготую,
У чобітки тебе
Озую.
Ти не залишишся —
Я знаю,
Бо надто кволі
Я крила маю...

Звідки беруть студійці свої образи? Звичайно, з життя. І нехай немає ще життєвого досвіду, але є уміння спостерігати, помічати ніким не помічене. Досить лише поглянути у вікно.

З любов’ю до отчої землі починається все: людяність і чесність, гідність і повага до старших, а відтак — відповідальність за долю України. Любов до рідної землі кожен розуміє по-своєму, по-своєму й виповідає це складне, багатогранне почуття.

Мати — як сонце, добре й ласкаве, що зігріває своїм промінням землю, бо все на світі зростає, зігріте її теплом і увагою.

Мати — найдорожча на землі людина, їй ми несемо свої болі і радощі, сумніви і успіхи. І кому ж як не матері студійці вперше показують свої вірші. Учениця читає власну поезію.

Хто причастився до Поезії хоч раз, пам’ятайте, що Муза дуже примхлива, вона приходить лише тоді, коли серце щире, відкрите до краси і болю. Інакше Поезія направити може свою молодшу сестру — Риму.

І тоді на папері з’явиться не поезія, а просто римований вірш.

Мамо, ніжна, добра, мила,
Величавої краси.
Ти зіткала мені крила
З пісні, слова і роси.

Темні ночі недоспала,
Лиш моїм життям живеш,
Мої мрії захищала,
Кращу тебе не знайдеш.

Якщо ви також, вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед інших, творити добро.

Вітаємо з Великодніми святами!

Цей дивний сіт - поезії

Талант писати вірші - дар від Бога. І це чудово усвідомлювати , бо думка без поезії і життя без піднесеного - це пейзаж без неба, серед якого задихаєшся. Саме на передодні Міжнаро́дного дня рі́дної мо́ви відбувається засідання нашого Поетичного клубу, для мене мова - це материнська піснею і молитва над колискою, шепіт гаю, велич неба ,солов'їна пісня і радість кохання. Про красу і багатство української мови можна розповідати дуже багато, бо вона мелодійна і м’яка, дивна і чарівна, милозвучна і лагідна. Багато є чарівних поетичних рядків про мову і сьогодні ми пропонуємо вашій увазі добірку наших віршів:

Чудова ти на цьому світі,

Жива, цілюща, наче джерело,

І неповторна, як весню квіти,

Без тебе України б не було.

Красо моя, моя чудова мово,

З глибин століття я соки твої п'ю,

Щодень щось відкриваю нове,

і радості своєї не таю.

Бо ти  ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
 Тобою можна все сказати.
 Бо найрідніша ти одна!

***

Благословен народ,

Що прагне миру і любові,

Плекає хліб насущний,слово

І прагнен сонячних висот.

Благословен народ, що зміг

Здобути волю свою втішну,

В житті не раз, можливо, й грішний,

Але спокутує свій гріх.

                                                                                    Савків Олеся

Українська мово рідна,

Зелені  гаї,

Тут щодня Щебечуть пісні 

Пташки - солов'ї.

Тут дзвенить нам рідна мова

І дитячий сміх.

Тут цвітуть каштани білі

Не любити все це гріх.

                                                                             Данчук Наталія

Люблю поезію за те,

Що мозок заряджає,

Що є бальзамом для душі,

Коли душа бажає.

Люблю поезію,люблю життя

І намагаюсь зрозуміти:

Люблю за мову барвінкову,

Якої мама вчила.

                             

                                                                            Машталяр М.В.