Як добре те, що смерті не боюся я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді,не вклонюся...
Народе мій до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя..9 січня в бібліотеці пройшло засідання покетичного клубу присвячене 75 - річниці з дня народження талановитого поета, перекладача, правозахисника Василя Стуса. учасники цитували великого поета: "...Поет повинен бути людиною. Такою що, повна любові, долає природне почутя зненависті, звільнюється від неї, як от скверни. Поет- це людина.Насамперед, а людина- це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б вирішив не писати, а робив би коло землі..."
Поетичне слово Стуса - в кращих своїх проявах- енергійне, гранично виразне попри безперечну ускладненість і рафінованість його словника, сповнені внутрішнього вогню, щомиті готового вибухнути.
Ім'я Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоосвідомлення, стало духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише в українському літературному контексті.
Тільки тепер, у незалежній Україні, намагаємось віддати нашому геніальноиму поетові належну шану.Та чи зможемо оцінити велич його духу і велич таланту в усій повноті?
Чи піднімемося ми до таких вершин ,щоб повністю розкрити його велику душу, його великий талант і любов до України, до свого народу і відданість боротьбі за найвищі ідеали всього людства? Це залежить лише від нас.
"Мене ніхїто незможе зупинить,
Іду я краєм і гукаю волю.
Незабувайте, друзі, ні на мить:Дорога ПРАВДИ - це дорога БОЛЮ"
