Вітаємо зі святом.

Поезія поклик душі

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Саме такі завдання ставить перед собою літературне об’єднання «Перші проби пера» , що діє при бібліотеці 8 років. Мета його діяльності — розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння працювати зі словом, засвоєння основ віршування. І як результат — обдаровані діти, які чують, як шепоче дощ, співає квітка, сміється небо, тому й можуть говорити про прекрасне не буденно, а римованими словами. Сьогодні в нашій літературній вітальні ми з вами зробимо подорож у незвичайну країну - країну Поезію проведемо онлай-конференцію між членами нашого поетичного об’єднання. Сьогодні ми знайдемо відповідь на запитання «Чи потрібна нам поезія в житті», адже в повсякденному житті, розмовляючи один з одним, нам і в голову не приходить говорити в риму? Деякі відповіді онлай-конференції: • Давно відомо, як велика сила впливу поезії на почуття людини. Часом чотири рядки талановитого автора можуть замінити сторінку тексту прози. • Звичайно, поезія не може нести в собі такої кількості цифр, фактів, документів, як публіцистика. Однак поетичне слово, здатне проникати в таємниці людської душі, призиває людини мислити образами, не дає нашій душі зачерствіти. • А виразні засоби мови поезії збагачують мовлення людини, допомагають спілкуванню, розширюють кругозір. • Психологи відзначають, що люди, що звертаються до поезії, м'якше, добріше, • емоційніше тих, хто до неї байдужий. • Поезія може навіть відкрити таємниці нашої душі. Сьогодні ми відкриємо віконце в мир поезії. З цих відповідей – роздумів, ми переконалися, що в поезії саме головне - почуття, щиросердечні переживання поета. А поета хвилює все, що відбувається у світі, і він про це пише так, що й ми все це почуваємо, переживаємо, хвилюємося і... робимося краще. Отож, якщо ви остаточно вирішили «приручити» Музу Поезії, вам доведеться «озброїтись» любов’ю до літератури, бажанням сіяти красу серед інших, творити добро.

СВІЧА У КАМЯНІЙ ПІТЬМІ

Як добре те, що смерті не боюся я І не питаю, чи тяжкий мій хрест, Що перед вами, судді,не вклонюся... Народе мій до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя.. 9 січня в бібліотеці пройшло засідання покетичного клубу присвячене 75 - річниці з дня народження талановитого поета, перекладача, правозахисника Василя Стуса. учасники цитували великого поета: "...Поет повинен бути людиною. Такою що, повна любові, долає природне почутя зненависті, звільнюється від неї, як от скверни. Поет- це людина.Насамперед, а людина- це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б вирішив не писати, а робив би коло землі..." Поетичне слово Стуса - в кращих своїх проявах- енергійне, гранично виразне попри безперечну ускладненість і рафінованість його словника, сповнені внутрішнього вогню, щомиті готового вибухнути. Ім'я Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоосвідомлення, стало духовної незламності й свободи. На часі глибоке пізнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, і не лише в українському літературному контексті. Тільки тепер, у незалежній Україні, намагаємось віддати нашому геніальноиму поетові належну шану.Та чи зможемо оцінити велич його духу і велич таланту в усій повноті? Чи піднімемося ми до таких вершин ,щоб повністю розкрити його велику душу, його великий талант і любов до України, до свого народу і відданість боротьбі за найвищі ідеали всього людства? Це залежить лише від нас. "Мене ніхїто незможе зупинить, Іду я краєм і гукаю волю. Незабувайте, друзі, ні на мить:Дорога ПРАВДИ - це дорога БОЛЮ"